Помаранчева дівчинка зійде з трамваю,
Я притиснусь чолом до відбитків доріг,
Розгубила у спогадах все, що шукала,
Лиш старий закуток моє щастя зберіг.
Там в картонній коробці фільми та шибки,
Тихо жевріють листям листівки до свята,
На старезних дрібничках дитячі відбитки
Тих часів, коли ми уміли літати,
Тих часів, коли ми уміли літати.
Тягнуть руки самотні світлі видіння,
Їм нема більше місця у світі чужому,
Їх сховали в комору, що сплете павутинням.
Я так хочу знайти щось в притулку отому,
Пальці з пилом вбирають шершавість поверхні,
На підлозі сиджу, а навколо промінням:
Пляшечки від парфумів, ведмедики,
Я прошу в них поради, благословіння,
Я прошу в них поради...
Ті, з ким я була поруч, розбіглись по світу
Пити мудрість книжок ще ніким не розтрачених,
За руки ведуть заплакані діти,
Ті, що більше не вірять в Різдво...
Ти зачинь у шухлядку і віхула вщухне
Тихо впаде на щоку і безмежне весняне видіння
Зникне в світі самотніх людей безутішних,
Я сиджу у кіно - біля мене порожнє сидіння...
