Світ в тих погасших очах
Не покаже вже страх на землі
Не залише серця
Вже поховані в чорній землі
Під червоним дощем
Незабутий ще біль
Понесемо його до безодні
А свій дух - до небес
Там, в далечі від кривавого сну
Де ніхто з них не зрадив майбутнє
Відпустіть цю порожню брехню
Що омита гарячою кров'ю
Знову голос тремтить
Незабутий ще біль
Понесемо його до безодні
А свій дух - до небесної сотні
Знову страх, що віщує холод
Заркиває болючий спогад
І палає вогнем світанок
Своїм маревом небо манить
Спопеляючи сонце, морок
Віддаляє один лиш порух
І, востаннє схиливши очі
Покидаєш цей світ по ночі
Ваші душі омиті кров'ю
Те, що було останнім - спогад
Знову глянувши на долоні
Піднімаєм дух свій до небес
Як знак долі
Чума болю
Гіркі сльози
Стікають
Небес сотня
Вже незломна
І знов в житті
Світанок