Стою на межі між реальністю і світом мрій,
А перед очима лиш смуток минулих подій.
Бажання звільнитись свідомість затьмарює знов,
І вперше вирішує вийти з життєвих умов.
У власний світ з тіла рветься моя душа,
Уяви плід знов малює мій сон.
І кожну ніч опиняюсь на лезі ножа –
Ілюзія розум взяла у полон.
Я вільно себе почуваю лиш серед тіней,
Та змоги не маю втекти з світу штучних людей.
Але шлях знайду з лабіринтів своєї душі,
І вчасно прокинусь, не переступивши межі.
У власний світ з тіла рветься моя душа,
Уяви плід знов малює мій сон.
І кожну ніч опиняюсь на лезі ножа –
Ілюзія розум взяла у полон.
Звільню себе
Від нав’язливих думок.
Забуду сни,
Яких не знайшла.
І в новий день
Зроблю свій перший крок,
Бо забуття бажання
Перемогла.