ніхто не знає, що я відчуваю...
коли вночі заснути сил не маю...
коли думки все лізуть не хороші...
а головне...всі такі не схожі...
коли я думаю..страждаю..
а від чого..я й сама не знаю.
можливо я від чогось потерпіла..?
а можливо просто любові захотіла...?
можливо стало все поперек горла..?
можливо просто чекаю коли хтось пригорне.?
так важко все це зрозуміти...
мда..нема чому тут навіть порадіти.
і це пише та людина. що усміхалася завжди...
що не давала зазнати собі і іншим біди.
Куди пропала? де поділась?
Невже з бідою я зустрілась?
Це не біда... це просто втома
занадто довго я вже вдома.
мені потрібно погуляти
з людьми живими розмовляти.
цей Вконтакте вже набрид
я хочу дивитись на краєвид.
не перелистувати соц сторінки...
а дивитись як течуть струмки...
не дивитись як ти зникаєш з онлайну...
а вживу ділити з тобою якусь тайну.
мені потрібне нове життя...
від думок, людей, надійне укриття..
де буду можливо я дуже самотня
а може і буде друзів десь сотня...
хоть така собі я відьма...
типу дуже шубушна
та розмякну при обіймах
ось така я от мягка....
дуже навіть по душі близька..
та й вирішувати вам
не порадник цим речам...
дякую кожному за всі ті хвилини,
що були зі мною і не пішли ви
я пам*ятаю...
я нічого ніколи не забуваю...
никто не знает, что я чувствую ...
когда ночью заснуть сил не имею ...
когда мысли все лезут не хороши ...
а главное ... все такие не похожи ...
когда я думаю..страждаю ..
а от чого..я и сама не знаю.
возможно я от чего-то потерпевшая ..?
а возможно просто любви захотела ...?
возможно стало все поперек горла ..?
возможно просто жду когда кто-то прижмет.?
так трудно все это понять ...
мда..нема чем здесь даже порадоваться.
и это пишет тот человек. что улыбалась всегда ...
что не давала испытать себя и другим беды.
Куда пропала? где делась?
Неужели с бедой я встретилась?
Это не беда ... это просто усталость
слишком долго я уже дома.
мне нужно погулять
с людьми живыми разговаривать.
этот Вконтакте уже надоел
я хочу смотреть на пейзаж.
НЕ листать соц страницы ...
а смотреть как текут ручьи ...
не видеть как ты исчезаешь из онлайна ...
а вживую делить с тобой какую-то тайну.
мне нужно новую жизнь ...
от мыслей, человек надежное укрытие ..
где буду возможно я очень одинока
а может и будет друзей где-то сотня ...
хоть некая ведьма ...
типа очень шубушна
и розмякну при объятиях
вот такая я вот мягкая ....
очень даже по душе близка ..
и решать вам
не советчик этим вещам ...
благодарю каждого за все те минуты,
которые были со мной и не пошли вы
я пам * Помню ...
я ничего никогда не забываю ...
