Сказати чого я насправді боюсь?
Питання це досить складне, поясню:
Є люди, які все життя у думках,
А є і такі, що й без них на понтах,
Є ті, що бездумно читають книжки,
Займаються спортом окремі "уми",
Будують із себе казна-кого,
Аби лиш сподобатись іншим, чи що...
Серйьозно, людей так багато на світі
Багато обгорток красивих у світлі,
Та треба лиш тільки додати тіней,
Як знову покажеться злий Прометей.
Не той це титан, що приніс в світ вогонь,
А швидше огидний бридкий сірий гном.
Не можна судити людей по вбранню -
В них головне середина, сказати чому?
Із віком все в'яне, і навіть краса,
А розум лишається, наче вода:
Затоплює сушу вона й поглина,
У світі за неї сильніших нема.
Так само і рузум, - завжди він в ціні
Купити, позитичи, дати у дар -
Із ним це не вийде: як маєш - тримай!
У дивні часи ми із вами живем
Краса не цінується - бруд виграє...
Сказати чого я насправді боюсь:
Лишитись у світі невіглаських душ!...
