Мої руки позбавлені волі
Мої роки позбавлені сенсу
Я тримаюсь за обрії долі
Шаленію від дикого денсу
Мій веселий день глянув з-під лоба
Мій останній крок був непомітним
Мене знову з’їдає жадоба
Вигляд став мій потворно-тендітним…
Без слів і думок
Минають роки
Один хибний крок –
І все навпаки…
Хтось буде за нас,
Хтось стане як ми,
Все згладжує час,
Замітає сліди…
Нас мільйони – ти одна,
Відчуй себе частинкою світу,
Кожен день проживи сповна
Подаруй його своїм дітям….
Нас мільйони – ти одна,
Відчуй себе частинкою світу,
Кожен новий день проживи сповна
Подаруй майбутнє своїм дітям….
Я стираю за верстами версти
Божеволію в своїх бажаннях
Мені важче з дня в день все це знести
І все більше турбує питання
Що залишиться, коли не стане
Тої дивної музики вітру
Коли серце тремтіть перестане
Почуттів час розмиє палітру
Без слів і думок
Минають роки
Один хибний крок –
І все навпаки…
Хтось буде за нас,
Хтось стане як ми,
Все згладжує час,
Замітає сліди…
Нас мільйони – ти одна,
Відчуй себе частинкою світу,
Кожен день проживи сповна
Подаруй його своїм дітям….
Нас мільйони – ти одна,
Відчуй себе частинкою світу,
Кожен новий день проживи сповна
Подаруй майбутнє своїм дітям….
ПОДАРУЙ!
Наче втомлений власним напором
Ніби вбитий своїм кращим другом
І такий в той же час неповторний
Мов малюю в житті злітну смугу
