(..інколи, ми платимо надто високу ціну
за насолоду і відчуття,
які своїми холодними пальцями
здавлюють нам горло
забираючи останній подих життя..)
Нечутно,
Небачено
Проникло зло до серця мого.
І стільки сил було затрачено нами,
Аби воно там не гнило
Та я не змогла
І виходу в мене зовсім не було.
Один лише знайшла:
Про все і про всіх я забула
Пробач мені за те,
Що смерть забирає у руки свої
Пробач мене за те,
Що за насолоду віддала усе
Пробач мене, що я
не можу з тобою бути вже
Бо віддала життя за келих
отрути...
Розправивши крила
До сходу летіла,
картини кров'ю малювала вночі.
та що б не робила, і як не хотіла
Вже більше ніколи не жити мені
Я знову літала,
Я бачила небо
І зорі говорили зі мною.
Так корчилось тіло
І згодом затерпло
Я падаю знов без свідомості вниз
Пробач мені за те...