Здається, у обіймах тоне вечір, Немов людина за бортОм, Вона цілує його плечі, А він - із пристрастю її чоло. Між ними так багато злоби За прикрі вчинки і слова, Але й так само там любові, Що зігріває їх серця. Вони чужі, але такі до болі рідні. Говорять, що таких нема. А людям тільки б говорити... Не вірте їм, бо це лише слова.
It seems to embrace sinking evening, Like a man overboard She kissed his shoulder, And he - with passion her forehead. Between them so much anger According annoying actions and words But just as there is love, What warms their hearts. They are strangers, but such pain to the people. They say that there are none. And people would just say ... Do not believe them , because it is just words .