Із останніх фактично сил
Дзвінок другу о пів на другу.
І немає уже причин
Ні для смутку, ні для туги.
Не притягнуться протилежності.
Ти в кіно, а я у залежності.
Від обставин своїх цибатий.
Чи буду жити, буду спати..
Одне добре: мій щедрий Бог
Шле на поміч одразу сімох...
Всі їх всі добре знають в моїй Русі,
Сім їх сім, наче днів у Творця в руці.
Спів їх сміх підіймає мене з мерців.
Сім їх сім: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі
І у саму скрутну годину
Твій шлях єдиний, бо ти людина.
А у людини в біді і в тузі
Знайдуться рідні, поможуть друзі,
Стануть проти біди стіною,
Котра за мною, як за ціною
Не встоїть і побреде до інших
Валити біржі, палити вірші.
(...)
Всі їх всі добре знають в моїй Русі,
Сім їх сім, наче днів у Творця в руці.
Спів їх сміх підіймає мене з мерців.
Сім їх сім: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі
Із останніх фактично сил
Дзвінок другу о пів на другу.
І немає уже причин
Ні для смутку, ні для туги...
Всі їх всі добре знають в моїй Русі,
Сім їх сім, наче днів у Творця в руці.
Спів їх сміх підіймає мене з мерців.
Сім їх сім: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі...