Вирішив поїхать я з рідного села,
Бо у нас у клубі развлєчєнієв нема.
Я надів кухвайку, чоботи напер,
Чмокнув в морду Гальку і у Київ я попер.
Поробив з півроку на об'єднанні "Азот".
Став я хлопець городський.
Я тепер-тепер не тот.
Ну а раз в Сайгоні
з хлопцями набравсь -
У відділення попався -
ну і там робить оставсь.
Всі мене бояться, як у формі я.
Я страшний тепер,
я страшний тепер міліціонер.
Нащо мені тепер Каліфорнія?
В мене свій готель, де дають постель
за один рубель.
Якось на бенкеті,
а були з кумом "під шафе",
Там естрада файна грала,
караоке заводне.
Я вскочив на стола,
в когось вирвав мікрофон
Та й почав собі волати,
немов поранений гібон.
Але там були крутії,
та й почався кавардак.
А влучив хтось мені по пиц
і, кум єму дістав п’ятак.
Потім я хотів - той плаче:
"Я є відомий продюсер.
Хоч? - зроблю тебе артистом!" -
От і співаю я тепер.
Всі мене кохають, бо відоми я.
Ценний баритон ллється із вікон...
Радіо Шансон.
Нащо нам тепер Каліфорнія?!
В нас є свій музон,
закликає й он до любимих зон.
