Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.
Їм сумно за всю Україну,
За ту спалену хати, за зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,
Але їм вже не було дороги назад.
Бо дорога назад – то неволя,
А ховатися в лісі не будемо ми.
Ми підемо вперед – і здобудемо волю,
України своєї ми вірні сини.
Хто з них пісню почав, я не знаю,
І вона пролунала на весь рідний край,
Щоби знали усі – Україна повстала!
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай!
І не всі повернулись із бою додому,
І не всіх дочекалася рідна сім’я.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам’ятай же ти їх, українська земля.
Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
