Ти не звила гнізда коло мене,
Не слала пір’ям золотим,
Не співала у згадку голосом новим
Нашої дружби, Жар-Птице!
Перед дивом таким,
Такої долі нелегкої –
Не бачивши зроду,
Підняти хреста.
Боже дитя
Радіє серцю чистому,
Щасливіє своєму диву,
Святить тої птиці жар.
* * *
Доле, Доле,
Перший раз ти стала променем –
Настала година відпити з джерел!
Я написав тобі посвяти,
Ще як дивився в твої очі.
Були ці миті так хороші!
Мене тривожило, ятрило:
А що, коли на третій раз,
Тебе шукаючи, Пробудитися не трапить шанс
й дізнаюся, що Матриця повернула тебе?..
Ти розказала про диво.
Я слухав й замовчав.
Я змовк.
* * *
Настав час почути свідоцтво нове.
Віра не вмерла – віра живе.
Вогонь воскрес її сили і гріє.
Коли мені щемить і я гублюся,
Коли ікони гріють, наче лід,
Я згадую Таню й молюся, за нас.
Мій бог – її Христос.
Я не можу спастися без тебе.
Ти залишила себе в мене.
Яке диво – бачити Боже дитя,
Стояти з нею, бачити і чути,
І плакати – бо ти почутий!
Я бачив Янгола в католицьке Різдво.
Я бачив диво, відчував добро.
Я перший раз не спав.
Тепер я тільки розумію
Твій вислів: «Не спала другий день».
Це Божа друга Ріка.