Сонце, дощ і сніг, день чи ніч,
печаль чи сміх, а в очах твоїх лиш гріх.
Тільки гріх і страх, страх гіркий,
кохання смак знов відчути на губах.
Відпускаю тебе, і, нехай розвіє вітер сльози,
що не витер поцілунком я своїм,
Хай весняний грім прожене осінь,
вже досить, серце кохання просить.
Сум і темряву з душі вимиють дощі,
пізно посміла втонути в почутті.
Душа є крім тіла, кохання є в житті.
Кохання є.
Повернешся ти, щоби спалені мости збудувати,
я ж кажу: прости.
Поцілунками знов розквітне сміх,
і ми по війні знайдемо мир.
Пригортаю тебе, бо розвіяв уже вітер сльози,
що не витер поцілунком я своїм
Хай весняний грім прожене осінь, вже досить,
серце кохання просить
Сум і темряву з душі вимиють дощі,
пізно посміла втонути в почутті.
Душа є крім тіла, кохання є в житті.
Кохання є. Солнце, дождь и снег, день или ночь,
печаль или смех, а в глазах твоих лишь грех.
Только грех и страх, страх горький,
любовь вкус вновь почувствовать на губах.
Отпускаю тебя, и, пусть развеет ветер слезы,
которые не вытер поцелуем я своим,
Пусть весенний гром прогонит осень,
уже достаточно, сердце любви просит.
Сумм и тьму из души вымоют дожди,
поздно посмела утонуть в чувстве.
Душа кроме тела, любовь есть в жизни.
Любовь есть.
Вернешься ты, чтобы сожжены мосты построить,
я же говорю: прости.
Поцелуями вновь расцветет смех,
и мы после войны найдем мир.
Прижимаю тебя, потому развеял уже ветер слезы,
которые не вытер поцелуем я своим
Пусть весенний гром прогонит осень, уже достаточно,
сердце любви просит
Сумм и тьму из души вымоют дожди,
поздно посмела утонуть в чувстве.
Душа кроме тела, любовь есть в жизни.
Любовь есть. Смотрите также: | |
