Зірвусь колись.
Зірвусь колись. І це я добре знаю.
Просто напруга пристрасті нестерпна.
Хоча терпіння чаша не вичерпна,
але душею й сердцем я над тобою лиш витаю.
Ти тільки жди і я зірвуся обіцяю.
Як сонце буде точно у зеніті
ти порахуй дірки в бабусиному ситі
і подивись на небо, якого нам на двох не вистачає.
Зірвусь коли подує спогадів наш вітер
й торкнуся твоїх вуст гарячою росою,
щоб нагадати, що колись була для мене не чужою
твоя усмішка, яку пройдоха час із памяті нам витер.
Нестепність віддалі мене катує. Знаю.
Та я тримаюся, боюся знову неуспіти.
Я божевільний і не можу це терпіти.
Зірвуся осінню. Чекай мене. Я обіцяю.
Zirvus ever.
Zirvus ever. This I know.
Just tension unbearable passion.
Although not exhaustive patience bowl,
but the heart and soul I only hovering over you.
You just zirvusya Wait I promise.
As the sun is exactly at the zenith
you count the holes in the sieve Grandma's
and look at the sky, which we two are not enough.
Zirvus when the wind will blow our memories
and touch your mouth with hot mildew,
to remind that once was for me an alien
Your smile, which proydoha time we wiped from memory.
Nestepnist distance tortures me. I know.
And I hold, I fear neuspity again.
I'm crazy and I can not stand it.
Zirvusya autumn. Wait for me. I promise.
