Не дивись в мої очі, не шукай в них кохання
Не мандруй в океані, моїх почуттів
Мої крила, давно вже не вміють літати
Я давно вже забув, що я щастя хотів
Не сумую, не плачу, не шукаю причини
Не вагаюсь, не мрію, не варто то є
Я раніше хотів, бути разом з коханою
А тепер вже не мрію, що десь вона є
Чи то я, чи вона, - не змогли світ пізнати
Йшли назустріч, але все то було, нажаль навпаки
Почуття поглинали в великій безодні
Де могли ми зустрітись, там стояли крапки
Літо, осінь - стирали без жалю години
А зима із весною, ховали роки
Ми хотіли знайти, одне одного в світі
Але завжди виходило, що навпаки
Вже не варто, то доля така нас марнує
Вже не треба, бо краще тягар не нести
Якщо час наступає зимової стужі
Нема сенсу чекати, що квітки, знов зможуть цвісти …