Доброго дня, рідні мама і тато!
Що ж це гостей в нас сьогодні
багато?
Чом всі сумні і заплакані очі,
Наче неспали минулої ночі.
Я ось прийшов, обійму вас
міцніше,
І не покину надовго вже більше.
Жаль, що нічого я не пам’ятаю.
Мамо, матусю, чого ж ти
зітхаєш?
Приспів:
Я поцілую натружені руки,
Татку підставлю широке плече.
Що ж це за пісні заплакані звуки,
Що на душі аж вогнем запече?
Мамо, матусю, поглянь же на
мене,
Я лише трохи на вигляд змарнів,
Плаче дощем посивілеє небо,
І все розмите, неначе зі снів.
Чом же до мене не мовите
слова,
Рідні мої, найдорожчі батьки?
Я ж так спішив, мов летів, я
додому,
Цієї сумної й важкої зими.
Чом обійняти вас я не можу?
Руки мої наче тінь золота…
Що ж вас сьогодні усіх так
тривожить?
Чом радості в серці вашім нема?
Приспів:
Я повернувся… Та що це за
світло?
Неначе лечу я до небес…
Серце моє любов’ю зігріте,
Весь смуток і біль в одну мить
наче щез.
Мамо і тату, знайте щомиті,
Що буду поряд тепер я завжди.
Що ваші дні моїм світлом обвиті
Будуть назавжди.
