Ти прокинешся о сьомій ранку, не пам'ятаючи як тебе звати,
А на кухні вже кипить чайник й дивний запах п'янкої м'яти.
Вчора ще ти гуляла з друзями, а сьогодні тебе як немає
Чи жива, чи може померла. Навіть подихів не відчуваєш.
Так буває, ще вчора грілась, від обіймів людей невідомих
А сьогодні і в телефоні стерті всі номера знайомих.
Як раніше тепер не буде, бо прокинутись не можливо
Якби сон, то знайшовся вихід. Просто очі б тоді відкрила.
Вимкни чайник, бо вже набридло. Ти ж сама його увімкнула.
І будильник на сьому ранку. Амнезія. Ти знов забула.
Кожен ранок встаєш так рано, все пригадуючи своє ім'я:
"Скільки років? Очей моїх колір? Хочу схуднути? Хто я?"
Хочеш дам тобі сигарету? Хочеш навіть наллю тобі віскі?
Та нарешті вже вимкни чайник, бо так сильно давить на мізки.
Так буває, ще вчора грілась, від обіймів людей невідомих
А сьогодні і в телефоні стерті всі номера знайомих.