Її кімната пуста, навколо бетоннії очі,
Вона не співає пісень, хоча пише їх щоночі,
На газонах лише роса, мріють, полум'я-зорі,
Вона марить у снах, долоні ніколи не холодні..
Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)
Вона пише мені листи, вона пише мені до моря..
Та конверти завжди порожні, листоноші немає вдома..
Я не можу їй відповисти, вона пише на невідомій мові..
Та я сердцем відчуваю, в тих словах, до болі знайоме..
Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)
Мені шкода її очей, вона пише лише на дотик..
але знає значно більше, я знаю лише одне:
її квітка -котик,
мені шкода її долонь, вона мастить їх у чорнило..
та я за неї спокійний, вона має чарівне, сонячне мило..
Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)
Господи, глянь, яка вона божевільна, може тому і вільна... Her room is empty, betonniyi around the eyes,
She does not sing songs, but wrote them every night,
On the lawns only dew dream flame-stars,
She dreams in dreams, palms never cold ..
O God, thou art mad-free, it is free .. (2)
She wrote me a letter she wrote to me from the sea ..
And always empty envelopes, the postman not home ..
I can not vidpovysty her, she wrote in an unknown language ..
And I feel the heart in those words familiar to the pain ..
O God, thou art mad-free, it is free .. (2)
I feel sorry for her eyes, she writes only to the touch ..
knows a lot more, I know only one thing:
its flower -kotyk,
I feel sorry for her hands, it suit them in ink ..
and I for her quiet, it has a charming, sunny cute ..
O God, thou art mad-free, it is free .. (2)
Lord, look, it is crazy, can therefore free ... Смотрите также: | |
