Намовчали мені гори,
Нашептали мені квіти,
Надзвеніли водограї
Пісню про кохану!
Наче вечір в неї брови,
Наче нічка в неї коси,
Очі, ніби ранок.
Де вона, питаю –
Та ніхто не знає,
Чи не хоче мовить мені.
А як промінь світанковий
Запалив росу на вітах
На крутій гірській стежині
Я зустрів кохану.
Наче вечір в неї брови,
Наче нічка в неї коси,
Очі, ніби ранок.
Чом же не питаю?
Чом застиг? – Не знаю,
Де слова поділись мої?..
І тоді гукнули гори,
Задзвеніли диво квіти,
Зашуміли водограї:
Це ж твоя кохана!
Наче вечір в неї брови,
Наче нічка в неї коси,
Очі, ніби ранок.
Тільки водограї,
Тільки гори знають,
Як любов розквітла моя.
Наче вечір в неї брови,
Наче нічка в неї коси,
Очі, ніби ранок. (весь куплет – 2)
Наче вечір брови,
Наче нічка коси,
Очі, ніби ранок.
Наче вечір в неї брови,
Наче нічка в неї коси,
Очі, ніби ранок! (2) Намовчалы мне горы,
Нашептали мне цветы,
Надзвенилы фонтаны
Песню о любимой!
Как вечер у нее брови,
Как ночка у нее косы,
Глаза, будто утро.
Где она, спрашиваю -
Но никто не знает,
Не хочет говорит мне.
А как луч рассветный
Зажег росу на ветвях
На крутой горной тропе
Я встретил любимую.
Как вечер у нее брови,
Как ночка у нее косы,
Глаза, будто утро.
Почему же не спрашиваю?
Почему застыл? - Не знаю,
Где слова делись мои? ..
И тогда звали горы,
Зазвенели чудо цветы,
Зашумели фонтаны:
Это же твоя любимая!
Как вечер у нее брови,
Как ночка у нее косы,
Глаза, будто утро.
Только фонтаны,
Только горы знают,
Как любовь расцвела моя.
Как вечер у нее брови,
Как ночка у нее косы,
Глаза, будто утро. (Весь куплет - 2)
Как вечер брови,
Как ночка косы,
Глаза, будто утро.
Как вечер у нее брови,
Как ночка у нее косы,
Глаза, будто утро! (2) Смотрите также: | |
