Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні – таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
Я до себе каже і до кожного з вас – Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в “моголах” і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю “меншого брата”?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова…
Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: “Воно тобі треба?.. Стерпи!”
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна… I Requests in themselves, cherish you, the people,
I cherish in knizhok, rozzirayus on kozhnіy storіntsі:
De Year of the de Tyzhden i curses that day,
E Coli, ukraїntsі, Zabul, scho mi ukraїntsі?
Yea the I scho in our soul Povny Vlasna chesnot i bounty,
The I scho Yea we Duma, yak shte od Baidi us v'єtsya,
Of the I scho on Vkraїnі - still ukrainian people,
And not just the population, yak Tse have zvіtah daєtsya.
The I hmіl our scho - at pisni and not have Baril wine.
Scho schedrіst of I -, the heart, not from the leash kramnichnih vіtrinah.
The I scho Yea we mova, i scho Won ukraїnska,
Without yakoї our region - teritorіya instead Vkraїna.
I have to imagine Kazhe i s skin before you - Speak!
Govorimo usі, hoch minutes of good navchilis movchati!
Energize at me: vіdkoli, s yakoї Pori
Pocha ukraїntsі currently have sobі zabuvati?
Zapitaymo minutes about those, yak of dіyshli together to Butte,
In yakomu svіdomostі nashіy zbagnuti nezmoga,
Chim solodshy od honey we Widawa children zabuttya
Rіdnih slіv, i pіsen, Jerel i, i od stitch threshold.
Ukraїntsі moї! That s vkraїntsі of you, chi yak?
Chi in "Mughal" i vmerti judged us share pihata?
Chi mogili th Zabrat destined us our perelyaku,
Scho roztsvіv we have thoughts smirennіstyu "Mensch brother"?
Ukraїntsі moї! Yak gіrchat Meni vlasnі words ...
I know the good, scho stink th you TER - not solodkі gostintsі.
Ale Mushu Casati, more heart with very, mov svіchka, spliva,
Koli Baciu, yak fiercely currently znevazhayut vkraїntsі.
I vzhe th movit Laden himself: "Vono Tobi required? .. Endure!"
Well Tіlki want vkraїntsі, spitati you nelukavo:
For whom Shevchenkovі Iti in Bulo Orskі steppe?
For whom Howat svіy bіl soldatsku for a freebie?
That hіba'm not falling, not zakotitsya our Dawn,
The I hіba not zotlіє on tlіn ukraїnstvo mіzh us
Koli navіt on zgarischі dolі th zori Kobzar
Mi i dosі spokіyno currently pochuvaєm Khokhlov?
Ukraїntsі moї! Give you the God of Happiness i, i forces.
Mozhna zhiti second crest, i do not zgіrkne od of hlіbina.
Tіlki hto kolis sky Nakheel to your graves,
Yak is not zradzhena you znevazhena you Vkraїna ... | |
