Ой на горі, де Сонце встало,
Де птахи гнізда звели.
Мати кличе своїх діток-
«Повертайтесь із війни…»
Кручі ,кручі розорені стали.
Посохла весняна трава.
Не жити мамі на світі.
Горе серце вирвало.
Тай за лісом в полі широкому
Одвічні лицарі від втоми злягли.
Спочити під Сонцем ,вдихнути повітря
На ноги встати не змогли.
Не плач наша Мати!
Лиш Сварзі промов!
Навіки в пам’яті твоя любов.
До тих хто вітчизну вік визволяв,
На Батьківщині і поляг...