Просив у вітра поступитися упертістю мені
І бився у несамовитості, лишав себе на склі
Замерзли крила під твоїм вікном, горять руїни мрій
Ще мить тому я полетіти міг... Забий.
Ламав тебе, ламав себе, стрибав у небо
Не дочекаюся весни - мені не треба
Я бачу стіни несказаних тобою слів -
Політика приватності почуттів
Опалений подихом нечутний напівпогляд
В твоїх "i'm sorry" - задуха й сморід
Паузи в словах, крапки в думках,
Розбитися об хмари щастить тільки у снах
Серцебиття зростає синкопами
Вибух. Крапка. Вибух. Глухі стогони,
Такі безглузді натяки кумедної умовності
смуток в бетон - все одне проросте,
Запаморочиться, вб'ється, зникне в тумані
І прожогом сховає в очах криваві рани
І стисне груди ніжність, потрощить каміння
Знецінені цілі ковтають сіре повітря
Ні в тім, що я чув,
Ні в тім, що забув,
Ані де я був -
Там не було тебе...
Щосекунди я стискаю зуби
Очі долу а думки в повітря
Я не братиму участі у власній згубі
Де замість слів - зів'яле листя
Відкинути усі думки для ладу косметичного
Видима естетика вбиває аутентичність
Долоні на долі ділю клаптями файними
Погляд у погляд - вертикальне прощання
Я не ставатиму до глобуса обличчям більше
У серці живе відчуття тиші
Росте, з'їдає, крутить, ламає,
Та - віриш? знаю! - я знаю виходу немає!
Ти чуєш? А я оглушений твоїм теплом
Ти бачиш? А я засліплений розбитим склом
І, знаєш, між крапель також трапляются кулі
Я дихаю тобою - в твоїх очах нулі
Хто я тобі, коли ти закриваєш очі?
Хто я тобі, коли приходжу в твої сни?
Хто ти мені, коли з тобою бути - злочин?
Хто ти мені, скажи? Хто ти мені?
