СУПЕРНИКИ
Слова - Василь Симоненко (Корсунь, 01.03.1961)
Музика - Юрій Старчевод
Вітер пісню співав стоголосо,
Але раптом в екстазі німім
Зупинивсь біля тебе і млосно
Зазітхав у волоссі твоїм.
І підслухали зорі і трави,
І підслухали ріки й мости,
Як шептав тобі вітер ласкаво:
«Я такої не бачив, як ти...
Хочеш — хмари для тебе розвію?
Хочеш — землю в дощах утоплю?
Тільки дай мені крихту надії,
Тільки тихо шепни — люблю...»
Хочеш — хмари для тебе розвію?
Хочеш — землю в дощах утоплю?
Тільки дай мені крихту надії,
Тільки тихо шепни — люблю...»
Я так кохаю її…
Я так кохаю її…
Я так кохаю її…
Я так кохаю…
І хоч ти не сказала нічого,
Бо не слухала вітрових слів,
Він, забувши солодку знемогу,
Розганяти хмарки полетів.
А як глянуло сонце із неба
Через сині зіниці ніш,
Закохалося сонце у тебе,
Засіяло іще ясніш.
Вітер в небі за хмарами гониться
І про тебе складає пісні,
Почалася у сонця безсонниця —
І подовшали раптом дні.
І обоє тобі заходились
Говорити у всякий час:
«Ми по вуха в тебе влюбились,
Усміхнися ж хоч раз до нас...»
Я так кохаю її…
Я так кохаю її…
Я так кохаю її…
Я так кохаю…
Тож послухайте, сонце і вітре!
Перестаньте скиглить на мить!
Маю річ я до вас нехитру,
Ви послухайте, помовчіть.
Я б хотів, щоб мені ви сказали
Без брехні, без ридань і виття:
Скільки раз ви уже кохали
За своє безконечне життя?
У скількох у волоссі мліли,
У скількох іще будете мліть?
Ви всіх разом так не любили,
Як одну її треба любить!
Я для неї хмар не розвію
І дощами землі не заллю.
І хвалитись, як ви, не вмію,
Але я її дужче люблю.
Я так кохаю її…
Я так кохаю її…
Я так кохаю її…
Я так кохаю…
Те, що кидали ви, як намисто,
Міліонам красунь до ніг,
Я в душі недоторкано чистим
Для одної для неї зберіг.
Те, що кидали ви, як намисто,
Міліонам красунь до ніг,
Я в душі недоторкано чистим
Для одної для неї зберіг.
Я так кохаю її…
Я так кохаю її…
Я так кохаю її…
Я так кохаю… СОПЕРНИКИ
Слова - Василий Симоненко (Корсунь, 01.03.1961)
Музыка - Юрий Старчевод
Ветер песню пел стоголосый,
Но вдруг в экстазе немом
Остановился у тебя и томно
Зазитхав в волосах твоим.
И подслушали звезды и травы,
И подслушали реки и мосты,
Как шептал тебе ветер ласково:
«Я такой не видел, как ты ...
Хочешь - облака для тебя развею?
Хочешь - землю в дождях утоплю?
Только дай мне крошку надежды,
Только тихо шепни - люблю ... »
Хочешь - облака для тебя развею?
Хочешь - землю в дождях утоплю?
Только дай мне крошку надежды,
Только тихо шепни - люблю ... »
Я так люблю ее ...
Я так люблю ее ...
Я так люблю ее ...
Я так люблю ...
И хотя ты не сказала ничего,
Потому что слушала ветровых слов,
Он, забыв сладкую истому,
Разгонять облака улетел.
А как глянул солнце с неба
Через синие зрачки ниш,
Влюбилась солнце у тебя,
Засияло еще яснее.
Ветер в небе за облаками гонится
И о тебе сочиняет песни,
Началась у солнца бессонница -
И удлинились вдруг дня.
Оба тебе принялись
Говорить во всякое время:
«Мы по уши в тебя влюбились,
Улыбнись же хоть раз к нам ... »
Я так люблю ее ...
Я так люблю ее ...
Я так люблю ее ...
Я так люблю ...
Поэтому послушайте, солнце и ветер!
Перестаньте скулит на миг!
Имею дело к вам нехитрую,
Вы послушайте, помолчите.
Я бы хотел, чтобы вы мне сказали
Без лжи, без рыданий и вой:
Сколько раз вы уже любили
За свою бесконечное жизни?
В скольких в волосах млели,
В скольких еще будете томиться?
Вы всех вместе так не любили,
В качестве одной ее надо любить!
Я для нее облаков НЕ развею
И дождями земле не залью.
И хвалиться, как вы, не умею,
Но я ее больше люблю.
Я так люблю ее ...
Я так люблю ее ...
Я так люблю ее ...
Я так люблю ...
То, что бросали вы, как ожерелье,
Миллионам красавиц к ногам,
Я в душе неприкосновенно чистым
Для одной ей сохранил.
То, что бросали вы, как ожерелье,
Миллионам красавиц к ногам,
Я в душе неприкосновенно чистым
Для одной ей сохранил.
Я так люблю ее ...
Я так люблю ее ...
Я так люблю ее ...
Я так люблю ... Смотрите также: | |
