Тарас ШЕВЧЕНКО
***
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—
Не сказали б на сміх...
Квіти мої, діти!
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи,—
Я більше не хочу.
Одну сльозу з очей карих —
І пан над панами!
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині...
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають —
Там широко, там весело
Од краю до краю...
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий — море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили — гори,—
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засідала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило...
Лягла спочить... А тим часом
Виросла могила,
А над нею орел чорний
Сторожем літає,
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки,—
Бо дотепні... А я... а я
Тілько вмію плакать,
Тілько сльози за Украйну...
А слова — немає...
А за лихо... Та цур йому!
Хто його не знає!
А надто той, що дивиться
На людей душою,—
Пекло йому на сім світі,
А на тім...
Журбою
Не накличу собі долі,
Коли так не маю.
Нехай злидні живуть три дні
Я їх заховаю,
Заховаю змію люту
Коло свого серця,
Щоб вороги не бачили,
Як лихо сміється...
Нехай думка, як той ворон,
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Нишком — люди не побачать,
То й не засміються...
Не втирайте ж мої сльози,
Нехай собі ллються,
Чуже поле поливають
Щодня і щоночі,
Поки, поки... не засиплють
Чужим піском очі...
Отаке-то... А що робить?
Журба не поможе.
Хто ж сироті завидує —
Карай того, боже!
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,—
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.
[1839, С.-Петербург] Taras Shevchenko
***
Thinking my thoughts my
Woe to me with you!
Why were the paper
Doubt series? ..
Why do not you wind dispelled
In the desert, as pylynu?
Why do not you put down evil,
As your child? ..
Because you evil into the world of errors generated,
Tears poured ... why not flooded,
Not brought into the sea, washed away in the box ?.
Do not ask to men that I hurt,
Not to ask for that cursed fate
What nudzhu world? "Nothing doing," -
No one would say for a laugh ...
Flowers for my children!
Why are you loved me, why caring?
Have heart still cry for all the world,
How do you weep? .. Maybe guessed ...
Maybe there will be a maiden
Heart, brown eyes,
What weep at Sea Council -
I do not want.
One tear from eyes brown -
And Lord of lords!
Thinking my thoughts my
Woe to me with you!
By Carie eyes,
According blackened eyebrows
Heart torn, laughing,
Poured language
Poured as skillfully,
With the dark night,
For the cherry orchard green,
For girls grace ...
According steppes and on grave
As for Ukraine,
Heart melted, did not want
Singing in a foreign country ...
Not like in the snow in the woods,
Cossack community
On the mace of bunchuhamy
Picks for advice.
Let the soul kozatskiyi
In Ukrayni soar -
There are widely there fun
Aude end to ...
As the will, mynulas,
Dnepr wide - Sea
Steppe and steppe, roaring rapids,
And tomb - mountains -
There born, pranced
Kozatskaya will;
There gentry, Tatar
Sat field
Seeded corpse field,
Until ostylo ...
Confirm first lay down ... Meanwhile,
Grew grave
A black eagle above it
Caretaker flying
And the good people of it
The bards sing,
All singing, as was happening,
Blind Unfortunate -
For clever ... and I ... and I
Only'm Plaka,
Only tears for Ukraynu ...
A word - no ...
And for disaster ... and mind you it!
Who does not know it!
Especially one that looks
For people dushoyu -
Hell him seven world
But on the other ...
sorrow
Naklychu not a lot,
When I do not.
Let poverty live three days
I hide them,
Hide fierce snake
Circle your heart,
To the enemies are not seen,
How evil laugh ...
Let the thought like a raven,
Summer and Caws,
A dear nightingale
Chirps and cries
Sly - people do not see,
It did not zasmiyutsya ...
Do not rub away my tears,
Let them pour,
Alien watered field
Every day and every night,
So far, not yet ... zasyplyut
Alien sand eyes ...
Behold something ... What to do?
Zhurba not help.
Who fatherless envy -
Discipline of God!
Thinking my thoughts my
Flowers for my children!
You brought up, looked after you -
Where are my children?
In Ukraine go, kids!
In our Ukraine,
Popidtynnyu, orphans,
And I - die here.
There will come a pure heart
And the word grace,
There will come true truth
And, perhaps, the glory ...
Greet the same, my Nenko,
My Ukraine,
My kids causeth
As your child.
[1839, St. Petersburg] Смотрите также: | |
