Ти признайся кохана о хто ти о хто ти
Бо таке воно все до смішного банальне
І на бильці фотелю твої чорні колготи |
І чужий кабінет перетворений в спальню | (2)
Не буває тут ночі ліхтар що навпроти
Остогидлим вогнем заглядає крізь штори
І оголені стегна і чорні колготи |
Розмальовує він у рожеві кольори | (2)
І таке воно все рідне аж до нудоти
Недопалки в вині, під гітару зітхання
І на бильці фотелю твої чорні колготи |
І чужий кабінет перетворений в спальню | (2)