Настав той час,коли ми всi змогли пiднятися з колiн
Ставши на смерть живим щитом
Змогли сказати владi нi
Лунають пострiли гармат i гради б'ють з усiх сторiн
Iде до бою наш солдат
Невiдая чи вернеться живим!!!
Вiн мусить вперто йти вперед
Долаючи палаючi мости
За той малюнок на стiнi,що передали дiтлахи
За сина,що йому сказав:"Ти тiльки таточку вернись"
За рiдну Землю за свою,за неба Мирного блакить!!!
Нас не лякае ця вiйна,
i смерть не змiнить суть речей
Страшнi нам сльози Матерiв
i смуток сироцьких очей
Страшно коли спитае син,
чи наш татусь прийде до дому
А жiнка витерши сльозу,
незможе пiдiбрати слово!!!
Настав той час,коли ми всi змогли пiднятися з колiн Зiрвавши мiцнi кайдани
Змогли сказати владi нi
Нам не потрiбнi смуток,бiль,
щоб лились рiки слiз довкола,
потрiбен Мир нашiй Землi,
щоб розцвiла Вкраiна знову!!!