1.Будь-ласка припини ридати й у вуха невпинно зривати слова
Можна було й протримати та хто ж тобі винуватий що щастя не втримала
Знову на проліт дні і ночі хто ж до тебе захоче прийти
Над ліжком стати цілувати досхочу тебе обнімати – будь сама.
Хоч натворила багато діл в організмі мільйон антитіл
Сотні виправдань вчинкам твоїм
Ти така маленька та фарфорна часом бісиш та все ж моя..
2.Знову клятви під сумнів ставиш і тихо невпинно лукавиш – двічі два
На граблі вже котре втрапляю тобі знову й знову прощаю-дарма
навіщо знову очима стріляєш поглядом в душу проникаєш стерва
і вкотре свідомо у пастку бо без тебе життя лиш зав’язка без цілі і кінця.