Скоро вечір...
Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?
Моє кохання — як той жовтий лист.
Він може впасти тільки до твоїх ніг...
Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшла в саду
Для тебе, для тебе я.
А, може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут
Лишила, лишила я.
Можливо, завтра ти пройдеш біля місця наших зустрічей.
Можливо, побачиш мій останній дарунок нашому коханню.
І якщо вітер не розвіє ті квіти,
Не чіпай їх — вони мертві.
Нехай вони лежать,
Викликаючи хвилинки суму у закоханих, що проходять поруч...
Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшла в саду
Для тебе, для тебе я.
А може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут
Лишила, лишила я.
Soon evening ...
A lone leaf, driven by the wind, flies past me.
He will not return here again.
I probably won't come back either, because why?
My love is like that yellow leaf.
He can only fall at your feet ...
I don't know if I'll come here again,
And I leave for myself
Those flowers that I found in the garden
For you, for you I am.
And maybe tomorrow you will pass here,
Where the wind petals used to be.
You know, I'm happy here
Deprived, I deprived.
Maybe tomorrow you will pass by the place of our meetings.
Maybe you will see my last gift to our love.
And if the wind does not blow those flowers,
Don't touch them - they're dead.
Let them lie,
Causing minutes of sadness in lovers passing by ...
I don't know if I'll come here again,
And I leave for myself
Those flowers that I found in the garden
For you, for you I am.
Or maybe tomorrow you will pass here,
Where the wind petals used to be.
You know, I'm happy here
Deprived, I deprived.
