Зимно степом
блакитний лід
сріблом землю скував,
вовчих гаків
колючий дріт
нескорений дух шанував
Гідний слави
димом війни
попелом спалених мрій
зустріч сонця
шепіт весни
каменем білий прибій
Вільно рушив
шляхом своїм,
міцно стискав штурмгевер
лезом долі
гарматний грім
шмагає услід відтепер
Почесті роду,
рікою мед,
Сварги небесний загін..
чорні хмари
насамперед
брат, рідний батько та син
Скелями всохли серця
азовських степів суховій,
минулого біль без кінця,
майбутнього жало загиблих надій
Б'є соколиним крилом,
пострілом стяг полковий,
крізь небосхилу надлом
полум'ям вітер живий