Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого залигала
Та й повела на базар,
До терниці прив’язала.
Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать.
А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати:
Сорок коней вороних
Ще й сто рублів золотих.
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возиться,
А з грошима треба носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.
Він насіє, наоре,
Ні для кого, для мене,
Ти, мій милий, серденько,
Пожалію я тебе.
Ти, мій милий, серденько,
Пожалію я тебе. Oh there on tovchku on the market,
Her husband sold,
As will be to the order,
So I'll take her and sell.
With ropes izsukala face,
Took his beloved zalyhala
And brought to the market,
By beetle tied.
As torhuvalnyts driven,
As kupuvalnyts driven,
They began to think and meditate
What this man dat.
And for this man should give,
And for this man should be given:
Forty horses Voronyj
Another hundred gold rubles.
Oh began, I thought:
With horses must be busy,
And the money should be worn,
And my dear, browed,
The work is not lazy,
He needed me.
He Nasi, Naor,
For anybody, for me,
You, my dear, dear,
Pity I will.
You, my dear, dear,
Pity I will. | |
