На зламі дня
Крізь час і простір розтяглись
Сумні обшарпані ряди
Блідих примар.
В їх пожовклих очах
Багряний блиск пожеж,
Страждань печать
Одяг зотлів.
Ганчір’я
Ледь прикрива тіла
Ні живі,ні мертві.
В рваних душах лиха змії
Свій залишили слід.
Їх клубок отруйний
Вигриз все наскрізь
Щастя, волю, пристрасть,
Залишки надій
Крихких.
Ніхто з них не згадає своїх імен,
Теплих слів не відчує дар.
Вічний шлях по колу
Все відібрав
Тільки
Вітру свист
Лине їм вслід
Крізь ніч.
Вони з тих, хто завжди йшов по кістках,
Лизав чоботи чужих вождів.
Продав свою честь.
Спалив рідний дім.
І древнє прокляття ввійшло в їх рід
Стократ повернувся їм біль
Всіх їхніх жертв
Глянь! - Все більше повзе
Тіней облізлих, примар!
Всі заплатять сповна!
До десятих колін!