Я так і не став своїм, та не здав собі, тому навалюю, бо перевів у голос не всьо ше
Я сам собі не устав, стабільно аварії тепер і мій психолог – це зошит
І мені головне – не німіти, на мене ніби костолом діє кнопка mute
Або просто роль віє простором, в ній я посторонній, немов Камю
Я топтав дорогами, бодав пороги, від октав до могил і хто б дав по рогам
Аби не парило, шо вам не фонтан, ви молите болтам на гонор і понтам убогим
Я не здавався, я було перелазив усюди, перетягав єбєнями мої поламані лаби
Казали, мов, доволі музики, пора би до бабок, і я кидав, але вона ніби мана мене вабить
То мої сублімації, я порю і точу, потім я кінчу мінусом на козлів
Пропала суть, нема цілі, говорю шо хочу, бо ніби Кім Чен Ін, я собаку з’їв тут
І мій стимул – це ступор, нехай мені не мати монумент, медалі, я ніби ментал далі
Товктиму цю ступу, і я би не міняв мої моменти вдалі на кілометри й далі
Я волав на музу декаду, долав і мусив втикати як там у мусор знов опускається стадо за лайк
А вона, коли зло випускається, встане сама і мене за руки-ноги таскає і садить за майк
Поки вона мене кидала серенадами та сальсами, долі не завадило давати Ренесансу би
Але як ти задівати не старався би - зайнято, я добивати буду сам себе
Темп, шо випадає мені, зашвидкий
Одного дня я покладу свій стяг
Нехай це розриває мене на шматки
Та навіть зламаним я тут буду до кінця
I never became my own, but I didn't give up, so I'm pushing, because I didn't translate everything into a voice yet
I did not get up myself, the accident is now stable and my psychologist is a notebook
And the main thing for me is not to be dumb, the mute button acts on me like a church
Or just the role blows through space, in it I am a stranger, like Camus
I trampled on the roads, dug thresholds, from octaves to graves and who would give on the horns
In order not to soar that you do not have a fountain, you pray to the bolts for pride and to the poor.
I didn't give up, I was climbing everywhere, dragging my broken foreheads with fucks
They said, like, enough music, it's time to go to the grandmothers, and I threw, but she seems to attract me
Then my sublimation, I dig and sharpen, then I end up with a minus on the goats
The point is gone, there is no purpose, I say what I want, because like Kim Jong Un, I ate the dog here
And my stimulus is a stupor, let me not have a monument, medals, I seem to be mentally further
I will push this stupa, and I would not change my moments for miles and beyond
I yelled at the muse for a decade, overcame and had to stick as the herd falls into the garbage again for a like
And she, when the evil is released, gets up by herself and drags me by the arms and legs and puts me on a T-shirt
As long as she threw me serenades and salsas, fate would not prevent giving the Renaissance
But no matter how hard you try to touch it - it's busy, I'll finish myself
The pace that falls to me is fast
One day I will put up my flag
Let it tear me to pieces
And even broken I will be here until the end Смотрите также: | |
