Наче айсберг здоровенний,
Наше місто білим стало,
Сніг сховав будівлі й мури,
І мороз непримиренний
Робить боляче, мов жало.
Снігові стоять скульптури,
Наче зліплені старанно…
Невблаганно дмуха вітер,
Пальці змерзли, наче крига,
Мучить холод несказанно.
Ми, як білі змерзлі віти,
Не прийде до нас відлига…
Та хай лине й на морозі
Пісня, чиста незрівнянно,
Струни хай бринять сталеві,
Доки грати ми ще в змозі,
Доки серце не крижане,
Доки стріли металеві
Ще те серце не пробили.
До останнього співати
Будьмо, хоч мороз шалений,
І, як досі ми терпіли,
Далі будемо приймати
Ми мороз отой скажений.
Тільки б прийняти смиренно…