Моя казка чарівна
В ній Весна налита сяйвом
В ній колосяться жнива
Вітру рухом життєдайним
В казці цій принцеса є
З ніжним поглядом добра
Кожну мить вона мене
Повертає до життя
Ми гуляємо полями
Вітром у обіймах і
Заколисують жнивами
Спів пташок, що раптом стих
Я за рученьку тримаю
Ніжно так, не відпустити
Як життям, яке я маю
Буду нею також жити
Золотава у волоссі
Ніжна та свята в душі
Спеку літню дощем зросить
Щоби мав як далі йти
Моя леді чарівна
Ідеал жіноцтва всього
Вдячний Богу, що моя
Жінка світу цього мого
В тиші тиша тихо спить
Звуки сном не долинають
Лиш вона поряд лежить
Та, котру я так кохаю
Моя казко, я тебе
Ні на що не проміняю
І принцесу, що з небес
Мні послали, зустрічаю
Кожну мить в своїх думках
І шкода, що на яву
Я живу в своїх казках
Обіймаючи святу