Я втратив віру в себе, хоча ще вірю в небо
Повір мені так треба, так треба
Забитий мозок димом, легені повні нікотину
в такі моменти я кудись у небо лину
бувало так їбашило, просив похоронить мене вже заживо
ну нашо вам і так вже майже не живий
пускаю свою душу в вільне плавання
на похуї залишаю вам свої слова і цю мелодію,
і я не я і не такий яким я був народжений
тепер зненавиду мою пародію
куди свої ілюзії, полюбому буду вкурсі
і в цих конвульсіях, ситий вашими питаннями по горло вже,
ну скільки можна ще
а знаєш, бувало просто сяду під дощем
спогадами вбитий вщент
і похуй ніч це була чи навіть білий день
в легені набира повітря
віддав свої вірші надуті вітром
мені без неї було холодно у квітні
Я втратив віру в себе, хоча ще вірю в небо
Повір мені так треба, так треба
а я в перетинах одноманітних шляхів
серед сирих під"їздів і розбитих доріг
де цінність піднімають лиш матеріальну
одні бачать сни, другі реальність
де цінять статус а не твою душу
і потім ставку пливуть своїм руслом
мої мускули десь у голові
я такий як є, мене не змінить світ
рядки оправдання по чорно-білих клавішах
вперше і востання я відкриваюсь вам
хватить я ситий фальші
і час покаже хто тут справжній а хто лажа
це проти тих хто правиться суто тим
хто з нами респект, тим хто справа нехай не по правилам
але надіюся правильно, але надіюся правильно
Я втратив віру в себе, хоча ще вірю в небо
Повір мені так треба, так треба
ти хочеш правди, вникай у зміст
я реаліст без місця у цьому місті
де посту звільняє держ крісло
і не умісні тут прикажи нев"їбатьміністрів
це тим хто створює коаліції
маніпуляцію, інформацію у прессі
