ти сидиш позаду мене
ти мовчки дивишся на небо
ти так щиро усміхаєшся мені
та твої думки всі запуталися у брехні
її сукню ніжно просвічує сонце
її тінь повільно спадає попід мої ноги
я ховаю свій погляд як вина дитина
я ковтаю повільно я смакую кожну хвилину
вітер заганяє хмари за обрій
та сонце гріє і це є добре
залишилось тільки блакитне небо
безкрайній простір для маленьких трагедій
запах вулиці у моїй душі
вітер ледь помітно торкається волося
листя шелестить дерева поспускали до землі свої коси
серце таке злякане
йому вже не раз получати довелося
сиджу і не зна чому
я дивлюся на сонце розплющивши очі
вітер заганяє хмари за обрій
та сонце гріє і це є добре
залишилось тільки блакитне небо
безкрайній простір для маленьких трагедій
запах вулиці у моїй душі