Легкі 220 пробігли по тілу-
Це струм від зустрічі поглядом.
І сотні мурашок їх Всесвіт зігріли,
Ця мить залишилася спогадом.
Він знову шукав її погляд серед сірого натовпу,
Вона ніяковіючи його ховала у вікна.
І три метри відстані перетворились на каторгу.
На жаль, близько зупинка,де вона мусить вийти.
Розтріпане руде волосся,
Стрічка розв'язана на рюкзаку-
Так виглядає стомлена осінь,
У своііх снах він бачив таку.
М*яка пухнаста борода
І добрі, глибокі очі
Він наче старий капітан корабля
До якого на борт вона хоче.