Я ступаю брудними завалами
І руїнами свого будинку
До підвалу, де люди поранені
Де від болю нема відпочинку
Обгорілі каліки шматовані
Доживають останні години
Задубілі трупи кантовані
І потріскані в трупах судини
Я піднімусь брудними завалами
І руїнами свого будинку
Там, де світло, де бій точиться,
Де криваві жнива без упинку
Я піду і загину край урвища,
Тут колись була моя вулиця
А тепер лиш уламки бетону
І ніщо вже не відбудується
Я лежу із осколком у черепі
Те, що мозком було – розлетілося
Я лечу в небеса закіптюжені
Що від диму уже засмерділися,
Унизу – море крові і полум’я,
Навіть Богові душно у п’яти
В Судний День ми самі себе судимо
Ми народжені, щоб убивати.