Коли наближається жнивна доба,
І зріють у полі дорідні хліба,
З надією світлою щастя злилось,
Бо радість наййвища - це шепіт колось
Хліба, хліба у гомоні колосся
Моя надія, радість і журба.
І вічно тішить душу хлібороба,
Як дозрівають золотом хліба.
Чи щастя є більше напружених днів,
Як працю вкладати у щедрість ланів,
На білому світі я знаю давно
Є цінність найвища: це хлібне зерно
А вже як досягнеш висот і глибин,
Усе від могутності свіжих хлібин.
Тож істини предківські точні, ясні-
Як будемо з хлібом то будуть пісні