Ой зацвіла червона калина над криницею...
Горе ж мені, моя матусенько, жити за п’яницею!
Що п’яниця п’є, не кається, і день, і ніч п’є,
А як прийде із шинку додому, мене, молодую, б’є!
В неділеньку, рано-пораненьку, мати моя йде,
Питається діточок маленьких, чи дома п’яниця є.
"Потихесеньку, полегесеньку, матусю, іди:
Спить п’яниця в рубленій коморі, гляди ж, його не збуди!"
"Ой нехай він спить, та й нехай же спить, щоб уже й не встав,
Щоб твоєї бідної головоньки та не клопотав!"
"Ой не клени, моя матусенько, п’яницю мого:
Єсть у мене діточки маленькі,– горе буде без його!"
Oh rod red viburnum over the well ...
Woe is me, my matusenko live for drunkenness!
What drunkard drinks without repenting, and day and night drinking,
What comes with ham home, me moloduyu beats!
In nedilenku, early poranenku, my mother goes,
The question of small children, or a drunkard is home.
"Potyhesenku, polehesenku, mother, and go:
Sleeps drunkard in the log barn, that and look the same, it does not stir! "
"Oh, let him sleep, and let sleeping that has not stood up,
To your poor holovonky and not applied! "
"Oh no maples, my matusenko, my drunkard:
Is, in my little babies - woe be without it! "
