Дивна казка і гординя,
Таємниця і святиня.
Голоси, що манять в себе
На землі що пахне небом.
Від заходу сонця до появи неба
Ми шукали правду і землю для себе.
Ми зайшли далеко, де жили лелеки,
Де розтали сніги – оселилися ми.
Там, там, там, забута країна.
Там, там, наша земля.
Закопали злі сни, що не дали заснути,
Хоч давно уже спали.
Наші мрії забуті прокидалися в сні
Ми створили героїв, створили пісні
І згадали бої,
Щоб нажитись хоч в сні.
Але сонце вже сходить,
І країна забута розтає в його водах.
І всі наші герої, і всі наші пісні
Знову стануть забуті і залишаться в сні.
Там, там, там, забута країна.
Там, там, наша земля.
Але знов ми приходим до країни вночі,
І країна забута знов дає нам ключі.
Де панують лелеки,
І забутість у сні.
Там, там, там, забута країна.
Там, там, наша земля. The strange tale and pride,
Secret and sacred.
The voices that beckon a
On the ground, smelling air.
From sunset to the appearance of the sky
We were looking for the truth and for the earth itself.
We went away, inhabited by storks,
Where melted snow - we settled.
There, there, there, forgotten country.
There, there, our land.
Buried evil dreams which failed to fall asleep,
Although long been asleep.
Our dreams forgotten in the waking dream
We created the characters, created songs
I remember fighting,
To profit even in a dream.
But the sun is rising,
And the country is forgotten thaws in its waters.
And all of our heroes, and all our songs
Once forgotten and will remain a dream.
There, there, there, forgotten country.
There, there, our land.
But again we come to the country at night,
And the country is forgotten again gives us the keys.
Dominated storks,
And zabutist sleep.
There, there, there, forgotten country.
There, there, our land. Смотрите также: | |
