Володимир Самійленко
УКРАЇНСЬКА МОВА
Пам'яті Тараса Григоровича Шевченка
Діамант дорогий на дорозі лежав,-
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, яз зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам зивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння свое,
Він побожно сказав: "Відкіля на сіе?!"
1885 р. Vladimir Samylenko
UKRAINIAN LANGUAGE
In memory of Taras Shevchenko
The expensive diamond lay on the road, -
That great way every man has passed,
And no one knew that diamond.
Many people walked and trampled him.
But once that wonderful someone went that way,
And in the dust on the way he found a diamond.
He knew the precious stone at once,
And brought home, and well, as he knew,
He worked, turned that strange stone,
And he put it in a precious crown.
A miracle happened then: the stone shone,
And with a clear ray surprised all people,
And with a blazing fire shines colorfully,
And the ray blinds all his eyes.
So in the dust on the way our language was,
And a hunting hand took her from the dust.
Loved her, treated her,
She put all her strength on the nude,
And in the people's crown, as in a frame, introduced,
And, with a clear star, above the clouds raised.
And to the wrath of her enemies she sowed,
As expensive as a diamond, as clear as that star.
And the age will shine while the sun stands still,
And evil enemies will be blinded.
Let those enemies understand soon,
Our language is clearer every hour!
May it be a precious good with us,
That he himself was in the grave of Taras,
That, having looked at the creation,
He said devoutly, "Where did this come from?"
1885 | |
