Що зранку прокинусь, то згадаю про неї –
красуню таку милу, гарну і вродливу.
Що вдень, де б не був, то я бачу її у вітринах
Великих та шикарних магазинів.
Що вечора я постійно по стінах
Малюю цю дівчину – вона моя єдина,
Бо для мене і серця мого вона звірятко миле...
Вона змія, моя мамо.
Збережи мене від неї...
Вона змія, моя мамо.
Забери мене від неї...
Я не сплю, бо я бачу країну, де сходить сонце,
Що світить у вікна кімнати.
Там, у країні віршів, на горі Фудзіямі,
Де вітер, де скелі і птахи,
Там, де кінчається все і починається нове життя
І нове свято, там мусила бути і ти...
Вона змія, моя мамо.
Збережи мене від неї...
Вона змія, моя мамо.
Забери мене від неї...