В портфелі книги догори дригом,
пусті коробки грудневим снігом,
Покриті як рядками свого щоденника.
На ватман небо, вест світ для тебе,
а на столі гарячий чай з медом,
І твоїх рук дитячих ванільна естетика.
І в небі вітер дерева гріти,
не буде більше до наступного літа,
Закрий своє вікно і хай лютує хуртелиця.
Ти десь сумуєш, а я в дорозі,
в широти наші летять морози,
І хай за шторами сніг килимом стелиться.
На стінах літо, в долонях світло,
з очей твоїх щось невидиме збігло,
Я олівцем домалюю сльози твого щастя.
Троянди солоду, ми надто молоді,
щоб берегти свої сонця на холоді,
Закрий хочеш двері і під ковдру ховайся.