(Сл. Дмитра Павличка)
Як би я знав, де ти живеш,
Дивився б крізь вікно знадвору,
Як ти виходиш із одеж,
І входиш в мрію снів прозору.
Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?
Я там стояв би цілу ніч,
Щоб знову бачити, як вранці
Злітає сон із твоїх віч,
І ти встаєш в прозорій тканці.
Коли дивлюсь на небеса,
Я те вікно щоночі бачу,
І сходить золота краса
В мою фантазію чортячу.
Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?
Як би я знав, де ти живеш,
Як би я знав, як би я знав
Як би я знав, як би я знав
(Сл. Дмитрия Павлычко)
Как бы я знал, где ты живешь,
Смотрел бы сквозь окно снаружи,
Как ты выходишь из одежд,
И входишь в мечту снов прозрачную.
И я не знаю ... Не дано,
Потому что мы с тобой не знакомы,
И почему же то твое окно
Горит в космическом огром?
Я там стоял бы всю ночь,
Чтобы снова видеть, как утром
Слетает сон из твоих глаз,
И ты встаешь в прозрачной тканци.
Когда смотрю на небеса,
Я то окно каждую ночь вижу,
И восходит золота красота
В мою фантазию чертовские.
И я не знаю ... Не дано,
Потому что мы с тобой не знакомы,
И почему же то твое окно
Горит в космическом огром?
Как бы я знал, где ты живешь,
Как бы я знал, как бы я знал
Как бы я знал, как бы я знал
