(Сл. Василя Стуса)
Напевне, так і треба —
судилося бо так:
упали зорі з неба
і надломили мак.
Така знялася хвища —
ні неба, ні землі,
лиш чорне кладовище
по нищеній ріллі.
Залопотіла злива,
мов залива — гай-гай!
Кохана, будь щаслива!
Коханий мій — бувай!
(Sl. Vasily Stus)
Probably, it is necessary -
it was destined because:
the stars fell from the sky
and broke the poppy.
This is how the horse appeared -
neither heaven nor earth,
only a black cemetery
on the destroyed arable land.
The downpour raged,
like a bay - gai-gai!
Beloved, be happy!
My beloved - goodbye!