Кажеш - все про мене знаєш ти
Навіть стіни мають очі тут
Ну у кого вже навчилася,
Дай йому мою сорочку - білу ту
Ти така, як я, розламана
Troubles said "hello", joy said "peace and love"
Але там, де я себе запхав
Ані психолога, ні шамана
Після всього, через що пройшли
Починати знову все з нуля
Небо-небо, чуєш, небо, я земля
Бо вже той день коли
Ми зриваємося на крик
І я не знаю, тепер звик
Якщо можеш без мене далі йти
То підкажи, коли відпустить
В руки твої, що очікують, крізь валуни човен правлю
Зі шкіри вистрибну списом, стрілою наввиперед
Поряд в останній твій зойк я себе поставлю
Аби все знов розпочати, зіграти наш спільний сет
Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти
Так усе й влаштовано: тут зашив - там тече
Якщо впав - встань знов, переклав на інше плече - пішов
Брак людей, сутінки думок, поклади їм край
Коли все ніяк - перевертай вініл, крути ще
Куплені-продані, забуті-згадані,
Але не крадені сонячні наші дні - ні
Різні, коли брудні, коли тендітні - ні
Хочеш пробач, хочеш ізвіні - але
Ким тобі був, ким тепер став, ким була мені?
Ми були на все це згодні, прошу
Тільки не сьогодні, чуєш, тільки не сьогодні
Я намагався навіть на горі бути ким я є
Лиш мені моє, собі лиш своє
Бо невдовзі хвилі змиють сліди
Там де спільну мову шукав з тобою
В небі нічному серпневому наше придане
Чому так довго минав, хто ховав, де ховалася
Вип'ю тебе по краплині і все дізнаюся
Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано
Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти
Але ось тут, прямо тут
Між ребер з'явився порожній кут
Я кричав, просив, благав: вважай
Бо ти для мене і пекло, і новий рай
Схибили раз - і все нанівець
Так мій зошит зламав її олівець
Так, я сильний, я вільний, але пустий
Ти підкажи, коли відпустить?
Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти
[Куплет 1]:
Говоришь — все про меня знаешь, даже стены имеют глаза здесь.
Ну у кого уже научилась, дай ему мою рубашку — белую ту.
Ты такая, как я, несломанная; Troubles said «hello», joy said «peace and love».
Но там, где я себя запихнул ни психолога, ни шамана.
После всего, через что прошли начинать опять все с нуля!
Небо-небо, слышишь, небо, я земля, ибо уже тот день когда
Мы срываемся на крик и я не знаю, теперь привык.
Если можешь без меня дальше идти, то подскажи, когда отпустит
[Бридж]:
В руки твои, что ожидают, сквозь валуны лодку правлю.
Из кожи вистрибну копьем, стрелой наввиперед.
Рядом в твой последний вопль я себя поставлю.
Чтобы все вновь начать, сыграть наш совместный сет!
Припев [x2]:
Посреди спелой ночи транслируют сладкие сны нам,
А мы смотреть не хотели, как стальные цветы растут из глины.
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти;
Извини, я больше не буду с грязи растить стальные цветы!
[Куплет 2]:
Так все и устроено: здесь зашил — там течет.
Если упал — встань вновь переложил на другое плечо — пошел.
Нехватка людей, сумерки мыслей, положи им конец.
Когда все никак — переворачивай винил, крути еще!
Куплены-проданы, забыты упомянутые,
Но не ворованные солнечные наши дни — нет!
Разные, когда грязные, когда хрупкие — нет!
Хочешь прости, хочешь ізвіні — но
Кем тебе был, кем теперь стал, кем была мне?
Мы были на все это согласны, прошу
Только не сегодня, слышишь, только не сегодня!
Я пытался даже на горе быть кем я есть;
Только мне мое, себе лишь свое —
Потому что вскоре волны смоют следы
Там, где общий язык искал с тобой.
[Бридж]:
В небе ночном августовском наше приданое.
Почему так долго шло, кто хоронил, где прятались?
Выпью тебя по капле и все узнаю:
Сколько на двоих нам жетонов в кассе выдано!
Припев [x2]:
Посреди спелой ночи транслируют сладкие сны нам,
А мы смотреть не хотели, как стальные цветы растут из глины.
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти;
Извини, я больше не буду с грязи растить стальные цветы!
[Куплет 3]:
Но вот здесь, прямо здесь
Между ребер появился пустой угол.
Я кричал, просил, умолял: считай
Потому что ты для меня и ад, и новый рай!
Ошиблись раз — и все насмарку.
Так мой тетрадь сломал ее карандаш.
Да, я сильный, я свободный, но пустой.
Ты подскажи, когда отпустит?
Припев [x2]:
Посреди спелой ночи транслируют сладкие сны нам,
А мы смотреть не хотели, как стальные цветы растут из глины.
Мы надеялись от грязи вымыться, за руки взяться и выйти;
Извини, я больше не буду с грязи растить стальные цветы!
