Якось спитала ти: "Так чому ж я з тобою?"
Сказав, що більш такої на світі не знайти.
Думав, ходив, аж ось, декілька слів знайшлось.
Скажи поміж сестер, що ці слова твої тепер!?
[b]
Навіть коли я не я - ти все одно зі мною.
Ось чому ти моя. Ось чому я з тобою
Навіть, коли кричу; навіть, коли ти плачеш;
Гавкіт стоїть собачий посеред розпачу.
[b]
Навіть, коли болить, терпіти сил немає -
Ти мене обіймаєш, i я без крил лечу
Бідам усім на зло, коли обоє рябоє -
Ти моя, щоб не було - ось чому я з тобою;
Ось, чому я з тобою...
[b]
Приспiв:
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми!
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
[b]
Скільки казати ще, ще: "Серед усіх найкраща!"
Навіть коли пропащий, коли горить, пече.
Навіть коли ось-ось ти, а не інший хтось.
Нізащо не втечеш, ти в жилах моїх течеш.
[b]
Навіть коли болить, терпіти сил немає -
Ти мене обіймаєш i я без крил лечу
Бідам усім на зло, коли ми обоє рябоє -
Ти моя, що б там не було; ось чому я з тобою;
Ось чому я з тобою...
[b]
Приспiв:
Потому, что люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми!
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми!
Людьми!
Будемо зватись людьми, людьми...
[b]
Якось спитала ти, так чому ж я з тобою?
Сказав, що більш такої у світі не знайти.
Я думав, ходив, аж ось: декілька слів знайшлось
Скажи поміж сестер, що ці слова тільки твої тепер.
[b]
Приспiв:
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись...
[b]
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
