якщо тебе не помічають,
в буденних справах днів тяжких,
та інтерес увесь втрачають,
і всі біжать до снів чужих...
ти починаєш бачить правду,
кричати голосно собі,
і знаєш, що самому варто
сказати все одній тобі...
але ти зараз непомітний,
а у душі вирує біль,
до всіх, колись, ти був привітний,
але ж надворі заметіль!
і ти ідеш собі до когось,
ніхто не чує серця крик,
ніхто не знає як це сталось,
але чомусь кудись ти зник!
коли зникає тінь твоя,
ніхто тебе не помічає,
затопчуть власне слово "я",
чомусь душа твоя страждає...
і розумієш знову ти,
всю силу, що нас всіх тримає,
і знову хочеш перейти,
туди, де світ весь час гуляє! если тебя не замечают,
в будничных делах дней тяжелых,
и интерес все теряют,
и все бегут к снам чужих ...
ты начинаешь видит правду,
кричать громко себе,
и знаешь, что самому стоит
сказать все одной тебе ...
но ты сейчас незаметен,
а в душе бурлит боль,
ко всем, когда ты был приветлив,
но на улице метель!
и ты идешь себе к кому
никто не слышит сердца крик,
никто не знает как это произошло,
но почему-то куда-то ты пропал!
когда исчезает тень твоя,
никто тебя не замечает,
затопчут собственно слово "я",
то душа твоя страдает ...
и понимаешь опять ты,
всю силу, что нас всех держит,
и снова хочешь перейти,
туда, где мир все время гуляет! Смотрите также: | |
