РІЧКА
На своїм волоссі темному й густому
Ти лежиш, як річка на ріллі.
Чи й для мене місце є іще на ньому –
Місце біля тебе на Землі?
Трубить ключ під небом одиноким.
З вишні цвіт – як світ на рушнику...
Ти уся прозора, бо глибоку
Важко скаламутити ріку.
Відпливе останній поцілунок,
Біле відображення садів...
Статуї і Будди, і Перуна
світяться з холодної води.
Ніжний шепіт прагне стати плоттю.
Губи шелестять, мов кораблі...
Я твій птах, підстрелений на зльоті,
Що крізь воду пада до землі.